Шлагбаум несвободи

Оригинал взят у poyeliku в Шлагбаум несвободи

Сьогоднішню зустріч президента України Віктора Януковича з керівниками Євросоюзу можна назвати вражаючою подією з дуже великою натяжкою. На зустрічі відбудеться те, що й повинно було статися - тобто нічого. Ніякого парафування угоди про асоціацію з ЄС, ніякої зони вільної торгівлі.

 Справжньою сенсацією була б відмова європейців від своїх фундаментальних принципів, їх готовність урочисто парафувати угоду з країною, яка старанно будує авторитарний режим лукашенківського характеру. Відбутися цього не могло. Але очікування дипломатичного дива стало справжньою перевіркою на моральність не тільки для української влади - їй подібні перевірки не цікаві,  зважаючи на повну відсутність моральних критеріїв. Це перевірка для української опозиції, багато представників якої закликали «не зупиняти» європейську інтеграцію через якусь там справу Тимошенко - наче неясно, що саме використання судового важеля для зведення політичних рахунків відкидає країну далеко від Європи.

 Це перевірка для багатьох громадських активістів, які виступали з такими ж закликами і стверджували, що потрібно «виховувати» Януковича вже в Європі.

 Це перевірка для українських журналістів, які з готовністю переказували і підтримували подібні безвідповідальні заяви. І перевірка ця показала, що Українi немає місця ні в Європі, ні поряд з нею не тому, що країна відкотилася в минуле.

 Країна відкотилася в минуле, тому що її суспільство, її еліта позбавлені моральних цінностей і здатності чинити опір авторитаризму. Тому у Януковича все і вийшло. Тому і Тимошенко в тюрмі. А завтра, якщо у
в'язниці опиняться Яценюк чи Кличко? Що станеться? Та зовсім нічого - громадяни обурюватимуться в інтернеті і заспокояться.

 Ніяких технічних проблем з підписанням угоди з ЄС не існує. Проблема була одна - моральна. Цю проблему створив Янукович, але українці могли її вирішити - і дуже просто. Якби під стінами суду на Хрещатику
зібралося б хоча б стільки ж людей, як на Податковому майдані, український президент особисто приїхав би звільняти опозиційного лідера, а слухняний йому псевдопарламент ухвалив би всі необхідні зміни в
Кримінальному кодексі.

 Владi плювати на Брюсель і Москву, вона боїться тільки власних громадян. Але громадяни пояснили один одному, що вони «не за Юлю», що це «не їхня війна», що «всі однакові». Навіть соратники Тимошенко затишніше відчувають себе на переговорах в адміністрації президента, ніж на мітингах. І ніхто не хоче зрозуміти, що справа взагалі не в Тимошенко. Справа в радянській судовій системі, в авторитаризмi. Це і є шлагбаум, який опустився на шляху України в цивілізований світ. І цей шлагбаум опустився не перед Януковичем. Він опустився перед усіма українцями.
Опустився заслужено.

 Віталій Портников

 

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24426728.html

Крысы бегут с корабля

Оригинал взят у master_kir в В нашем бараке - Тигипко

Говорят, в дерьме есть что-то хорошее. Мол, миллионы мух не могут ошибаться. Не знаю. Доверять мнению мух, мне кажется, не слишком разумно. Другое дело – крысы. Вот у этих чутье – любой моряк подтвердит. И если крысы бегут с корабля, значит ничего хорошего от следующего рейса ждать не стоит.

Крысы не ошибаются. Есть у них такой уникальный дар. И если крысе дать хорошее образование и одеть в дорогой костюм – своей интуиции она не потеряет. Крысам в этой ситуации я верю безоговорочно.

Запомнили про крыс, переходим к новостям.

( Дальше... )

Что там крысе – ежику понятно, что никаких изменений к лучшему в Украине с этим режимом не будет. И реформ, как не было, так и нет. Не считать же реформой принятие нового налогового или таможенного кодекса. Как была налоговая администрация самым коррумпированным органом, проклинаемым людьми, так и осталась. Как стригла таможня свои купоны в бюджет компартии, так и продолжает. Нет реформ. Есть передел, есть уничтожение малого и среднего бизнеса, есть концентрация всех финансовых потоков в руках Семьи, а реформ – нет. И рассуждать об их скорости и эффективности – демагогия.

Но, речь сейчас не о вымышленных реформах. О крысах. Сергей Леонидович, как я считаю – крыса опытная и даже местами матерая. Какими местами сейчас не так важно – нас интересует исключительно интуиция Сергея Леонидовича. Она у этого бывшего комсорга работает, как часы. Помните, как ловко и уверенно (а главное - когда) Сергей Тигипко ушел с поста руководителя избирательного штаба кандидата в президенты Виктора Януковича? Как раз перед Майданом. Он этот момент очень тонко прочувствовал. Помните, когда вернулся в команду? Как собирался влиться в партию и даже кое-кто рассуждал, что станет сей многообещающий реформатор преемником Януковича? И тут – передумал. Смазал, как говорят, пятки салом и навострил лыжи.

Перспективы политических сил на парламентских выборах в следующем году туманны. Рейтинги достаточно убедительно сулят победу оппозиции (если не начнут грызть глотки друг другу), власть тренируется в беспределе на местных выборах, дабы наверстать свое по мажоритарке. Но все со скрипом. Люди в Донбассе готовы объявить голодовку против фальсификаций на местных выборах. Это не чернобыльцы, которые боролись исключительно за свои кошельки и слили всех за скромную сумму бюджетной денежки. (миллион, конечно - здорово, но где принципы?) Эти – готовы бороться  гражданскую свободы, за свое право выбирать против пидрахуев. С ними рядом встать – честь. И это, судя по протестам в других регионах, тенденция.

Я не знаю, чем закончатся протесты в Зуевке и будут ли удовлетворены чернобыльцы. Время покажет. Но, мне кажется, перспективы у власти откровенно паршивые. И если крысы бегут с корабля под названием «Партия регионов» - я бы его не рискнул страховать. А уж плыть - и подавно. Я верю крысам. В том числе – Сергею Леонидовичу. Они не ошибаются.

Интересно только - под чье крыло побежит теперь "сильный украинец"? Варианты есть, в ПР изголадались по альтернативным проектам...